Голос тверезості на шпальтах газет. Історична довідка.

02.06.2014

У сьогоденні, Церква задля спасіння людських душ, може, і покликана проповідувати благовість за допомогою засобів масової інформації, про що говорив ІІ-й Ватиканський Собор на ІІІ-й сесії у 1963 р. Також, в наш час залучаються різні інформативні технології і до поширення чесноти тверезості: інтернет публікації, відео та газети. І це є важливо, взявши до уваги те, що сучасний світ є однією великою мережею он-лайн, куди і слід закидати рибацькі сіті Апостола Петра.

У сьогоденні, Церква задля спасіння людських душ, може, і покликана проповідувати благовість за допомогою засобів масової інформації, про що говорив ІІ-й Ватиканський Собор на ІІІ-й сесії у 1963 р. Також, в наш час залучаються різні інформативні технології і до поширення чесноти тверезості: інтернет публікації, відео та газети. І це є важливо, взявши до уваги те, що сучасний світ є однією великою мережею он-лайн, куди і слід закидати рибацькі сіті Апостола Петра.
Та коли поглянемо у минуле нашого народу, як тоді використовували ЗМІ у поширенні чесноти тверезості, то побачимо цікаві речі, які давали результат. Ще сто п’ятдесят років тому, основним джерелом передачі інформації були газети (також і базари). От і ними послуговувались ревнителі тверезості – члени Братств, товариств тверезості та духовенство, щоб показати наскільки пияцтво є згубним для людини.
Наприклад, у першій українській газеті – «Зоря Галицька» можна було час від часу помітити письма антиалкогольного характеру з домішками сарказму та гумору. В вірші під назвою «Іван Наконечний» це звучало наступним чином:
Жид за фляшку нуж пред люди,
Станьте, станьте, шось ту буде,
Розняв руки, поднес фляшку:
«Прошу гречне вас о ласку».
В фляшці страшне засичало,
Пінов порскло, стовпом стало,
Потому ся в клубок звило,
Як звір дикий заричало…..
Але Іван Наконечний
Муж побожний, муж статечний,
Крикнув: «Люди, біс! Крестіться,
Всі горівки одречіться» ….
Але і жид спам’ятався,
В той час з бісом розбратався,
З людьми Богу помолився,
Пойшов зараз викрестився .

Також в іншому номері Зорі Галицької зустрічається вірш «Горілочка», уривок з якого буде зацитований нижче:
Прилетіла зозуленька та й стала кувати:
Ой час, люди, горілчище пити перестати,
най ю вже п’ють біси в пеклі, турки і татари,
най ю порвуть лихі вітри, поб’ють чорні хмари .

Цікаво є те, що вже у ці ранні часи пробудження свідомості та прагнення тверезості, лунає заклик до святкування безалкогольних весіль. Ось так це позначилось на сторінках тогочасних газет:
На то ся ціла наша громада завзяла,
Щоби жадна молодиця горівки не пила,
Щоби не пили жваві хлопці, рум’яні дівчата,
На празнику, на весіллі, хоч в рідного брата .
Не раз можна було зустріти і більш обширні дописи, як, наприклад, звернення мешканця с. Гошів, який розкриваючи красу та багатство нашого Галицького краю, переходить до того, що люди не цінують цього скарбу, пропиваючи працю своїх рук. А гроші, витрачені на горілку, могли б послужити кращим цілям, як, наприклад, просвіщення люду. Далі варто зацитувати частину цього допису, щоб краще зрозуміти дух тієї праці, яка проводилась братчиками у галицькому середовищі: «Огляньмося по світі, а переконаймося, що вже до п’ят літ многіє люди […] послюбували Богу, занехати горівку та й кріпко держати в даном Богу прериченію. Оби то они могли стати – а приміром всім […] опам’ятаймо ся, милиї родимци» . Невдовзі цей же автор в іншому номері пише наступні слова: «А тепер, браття, приступим до престола Господня, всі враз отци и матери, старци и молодци […] всі в ім’я Всевишнього Бога послюбуймо вічну воздержанность. […]Слава статечним и тверезим русинам!» .
Бувало, що у Зорі Галицькій час від часу зустрічались перестороги з таким змістом, що на наше духовенство зводяться різні наклепи, де ці начебто бунтують людей, отримуючи за це гроші і тим самим хочуть тих же селян комусь запродати. Публікації таких пересторог мали на меті звести нанівець ці чутки, бо ж люди бачили, що греко-католицьке священство було єдиною тогочасною структурою, яка вносила просвіту у життя селян .
Також досить часто зустрічались більш обширні рубрики діалогового характеру (жид-орендатор та селянин), які мали по сім-вісім випусків, як, наприклад, «Уламок з драматичного сочиненія» Ч. Р. Моха, де висміюється алкоголь . В іншій статті під назвою «Так єсть! І тепер діють ся в нас дивнії річи», яка публікувалась двома частинами, автор о. І. Чехович описував безліч випадків смерті від алкоголю, а також зриви обітниці тверезості .
Коли тверезницька діяльність занепадала, як це було у 1850 р. коли люди масово зривали присяги, у галицькій пресі лунає стаття «Ревний голос до селян», де автор написав наступні слова: «Бо тая великая, а скорая людей наших воля, яко вогонь з соломи, що хутко палкне, сильно вибухне в пламени – й згасне» .
Варто також згадати і про архієрейське послання Митрополита Йосифа Сембратовича «Про людську гідність» яке виходить з митрополичої курії у 1874, висвітлюючи в одній з частин твору згубний вплив алкоголю.
З вище наведених зразків преси можна зробити висновок що духовенство і свідомі люди використовували цей тогочасний максимум ЗМІ щоб показати яким скарбом є тверезість що повертає віру, сімейне щастя та здоров’я загублені у горілці.
Тому важливо є цінувати доступ та можливість використовування сучасних мас медіа у поширенні Благовісті Христової та заклику до тверезості.

Диякон Тарас Гадомський

Всячина: Іван Наконечний // Зоря Галицька Ч 11. 27 січн. (1849) 65.

Всячина: Горілочка // Зоря Галицька Ч 25. 16 бер. (1849) 151.

Всячина // Зоря Галицька Ч 27. 23 бер. (1849) 163.

Іван з Гошева. Слава народови рускому в Галичині; честь тверезости и воздержанности // Зоря Галицька Ч 87. 19 жовт. (1849) 519-521.

Іван з Гошева. Слава народови рускому в Галичині; честь тверезости и воздержанности // Зоря Галицька Ч 89. 26 жовт. (1849) 531- 532.

Пор. Пересторога // Зоря Галицька Ч 16. 29 серп. (1848) 65.

Пор. Ч. Мох. Уламок з драматичного сочиненія. Всячина // Зоря Галицька. Ч 93. 9 лист. (1849) 558.

Пор. Так єсть! І тепер діють ся дивнії річи // Зоря Галицька Ч 11. 25 січ. 67./ Ч 12. 9 лют.71-72. (1850).

Ревний голос до селян // Зоря Галицька Ч 3. 13 лют. (1850) 78-80.

No Comments

Залишити відповідь