Митрополит праведний Андрей Шептицький– невтомний проповідник тверезості.

02.08.2015

unnamed

Коли поглянемо на постать митрополита праведного Андрея, то побачимо у ньому людину різних зацікавлень та інтересів: духовність, меценатство, освіта, праця з молоддю, економіка та політика. Та важливо не пропустити ще одну рису праведного Митрополита, таку, як плекання чесноти тверезості серед своєї пастви. Протягом свого єпископського служіння, він не втомлювався проповідувати цю чесноту, видаючи послання та заклики.

unnamed

Коли поглянемо на постать митрополита праведного Андрея, то побачимо у ньому людину різних зацікавлень та інтересів: духовність, меценатство, освіта, праця з молоддю, економіка та політика. Та важливо не пропустити ще одну рису праведного Митрополита, таку, як плекання чесноти тверезості серед своєї пастви. Протягом свого єпископського служіння, він не втомлювався проповідувати цю чесноту, видаючи послання та заклики.

Вже на початку свого архиєрейського служіння у 1900 р. ще тоді будучи Станіславівським єпископом Андрей Шептицький видав пастирський лист до вірних косівського деканату під назвою «До моїх любих гуцулів», де закликав, щоб люди втікали від корчми та від горілки, розкривав усі згубні наслідки алкоголізму. «Ож лячно кілько то коршьмів у Вас на Гуцулщині. Чєсом одна пілє одної стоют рєдом, ток щоби подумав хто сщо те село ни христєнцке. А відий ни у однім селі бирше коршьмів видитси єк хрестів». Судячи з перших слів владики, можна зробити висновок, що проблема пияцтва на Гуцульщині була досить великою. В інших своїх листах до душпастирів Андрей Шептицький закликав до створення Братств тверезості та оберігання довіреної пастви від злих звичок.
Також в цьому році у Жовківській друкарні було надруковано пастирський лист владики Андрея, де він закликає народ до оберігання здоров’я, зокрема тілесного, яке нищить в особливий спосіб нечистота та пияцтво.
Звертаючись до вірних з посланням «Християнська родина», 1901 р. владика Андрей закликав, щоб батьки оберігали дітей і не давали їм злого прикладу. «А яка знову бідна та дитина, що вже замолоду навчилася від батька всякого безправства […]. Що вже від малку починає красти, пити…».
Не обійшов увагою Митрополит і виховання майбутнього духовенства, яке готувалось до проповідування тверезості ще в семінарійному середовищі. Про це довідуємось на основі послання Андрея Шептицького до семінаристів Богословської академії у 1901 р. Тут у 30-му пункті було зазначено наступне: «Уживання розпалюючих напоїв серед семінаристів забороняється якнайгостріше». Також семінаристи не мали права заходити у місця продажу алкогольних напоїв. З прийнятих заходів можна зробити висновок, що молодих питомців виховували як абстинентів, майбутніх проповідників тверезості.
У пастирському листі «Про покаяння» (16-го лютого 1901 р.) митрополит засуджує гріх п’янства, пишучи наступне: «А ще іншим способом християнин може від Бога відпасти та стати невільником диявола – а то через п’янство. Тим способом найбільше людей відступає від Господа Бога так далеко, що часто трудно їм уже і вернутися».
Знову ж у 1907 р. митрополитом було видано обширне пастирське послання, що стосувалось організації та діяльності церковних Братств, де владика пише про Братства тверезості наступні слова: «Хотя й Братства тверезості ведуть людей не так до спільної роботи для добра громади і до діл любові, як радше до почитання Св. Тайн і до чесноти тверезості, то, однак, і в тих Братствах потреба, щоби всі були примірними християнами, весь божий закон заховували, а передовсім Божу заповідь – люби ближнього». Та знову ж, прослідковуючи думку князя Церкви, можна побачити, якого значення він надавав цій парафіяльній структурі: «Трудно і сказати, кілько то хісна, кілько добра принесло то святе Братство нашим громадам. Можна сміло сказати, що всьо добро, до котрого наш народ дійшов або бодай не змарнував, зачинаєся від святої тверезости».
Часом Митрополит досить гостро висловлювався щодо даної тематики. Такими словами розпочинається звернення митрополита Андрея з 1913 р. «Божа сівба»: «Страшною язвою, страшним нещастям нашого народу є п’янство. Не одного вже позбавило здоровля, слави, маєтку; неодного завело напевно на вічну погибель».
У 1914 р. з митрополичого ординаріату вийшло звернення до священиків, щоб засновувати Братства тверезості там, де їх ще немає, а також контролювати їх діяльність.
Коли російські війська окупували Галичину на початку першої світової війни у 1914 р. то тут в переважній більшості панувала тверезість. Це збіглось із сухим законом, прийнятим у Росії, через що генерал Парчевський заборонив продавати горілку на підпорядкованій території. Але так як антиалкогольна боротьба національно-свідомих галичан видалась росіянам націоналістичною, то вони не підтримали цей рух.
У 1917 р. митрополичий ординаріат вже звертається до вірних, де наголошує на дотримуванні ними моральності, тверезості, а також ощадності, підкріплюючи написане словами з Св. Письма, що п’яниці Царства Божого не успадкують.
У 1934 р з Курії було видане розпорядження до парохів з причини 100-річчя від початку антиалкогольної боротьби. Парохи були зобов’язані вшанувати цю дату на своїх парохіях, а відтак виголосити проповіді антиалкогольного змісту. Також 25-го листопада в неділю по парохіях мала бути проведена збірка грошей на потреби антиалкогольної боротьби. Щодо Братств тверезості, то було наказано відновити їх діяльність. Звернуто увагу на потенціал церковної преси в залученні до антиалкогольних акцій.
З вищенаведених фактів (їх є набагато більше) можна зробити висновки, що справа поширення тверезості не була байдужою для Митрополита праведного Андрея, який продовжив лінію, таких Галицьких Митрополитів та проповідників тверезості як Михайло Левицький Йосиф Сембратович, та інші.
Важливо щоб і в наш час, серед духовенства та державної влади, не занедбати цю спадщину великого Митрополита праведного Андрея, що постав у бронзі на Святоюрській горі: побудову віруючої, самостійної, тверезої та квітучої України.
о. Т. Гадомський

No Comments

Залишити відповідь